Это версия страницы http://www.reibert.info/forum/showthread.php?p=2094325 из кэша Google. Она представляет собой снимок страницы по состоянию на 8 авг 2011 03:00:48 GMT. Текущая страница за прошедшее время могла измениться. Подробнее
Эти поисковые термины были выделены: страница 6 повстанський рух в українi 1919 1920 тi р р
 | |
 02.04.2011, 12:35 | ||
| Stabsfeldwebel  Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 |  Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
"В Одессе военное подполье создали офицеры не успевшие эвакуироваться с союзными войсками. Здесь, в соответствии с планом Хартулари, полковником А.П. Саблиным были созданы боевые группы – «десятки», каждая из которых получала в «ведение» отдельный сектор города. Диверсионная работа в Одессе проявилась в отправке неисправных орудий на фронт, порче средств связи. Согласно планам Одесского Центра, поручик А.П. Марков наладил взаимодействие с восставшими немцами-колонистами Херсонского уезда. Как и во многих других городах, подпольщиков поддерживала местная милиция во главе со штабс-ротмистром Асановым (около 1500 человек). Однако руководство одесского подполья было арестовано ЧК накануне высадки белого десанта, и только благодаря милиционерам Асанова их удалось освободить..." | |
 |
| Немного рекламы | |
 | |
| 02.04.2011, 13:56 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
| |
| |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| 03.04.2011, 21:14 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Немного об анархических повстанцах: АНАРХИЧЕСКОЕ ПОДПОЛЬЕ В УКРАИНЕ В 1920-1930-Х ГГ. http://socialist.memo.ru/books/html/dubovik3.html __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 03.04.2011, 21:45 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Еще одна статья об анархистах-повстанцах - "зубковцах", формально входивших в Махновское движение, однако на практике являющихся вполне самостоятельным отрядом... http://anarchyinkherson.narod.ru/zubko.html __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 04.04.2011, 22:23 | |
| Stabsfeldwebel  Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Кубанський ватажок Холодного Яру Федір Уваров В Армії Української Народної Республіки та в повстанських загонах відбувало службу багато кубанців, деякі з них досягли досить високого становища. Зокрема, Віктор Павленко та Кость Смовський дослужилися до звання генерал-хорунжого Армії УНР. Федір Уваров відомий як військовий отаман Холодного Яру. Його державним ідеалом була незалежна Україна разом із Кубанню. За цю ідею він боровся, за неї він і загинув... В українську історію кубанець Уваров увірвався на своєму коні навесні 1919 року під час повстання, яке 7 травня Універсалом проголосив у Єлисаветграді (тепер Кіровоград) Головний отаман Херсонщини і Таврії Матвій Григор’єв. “Народе український! Народе змучений!.. – говорилося в Універсалі. – Тобі насильницьки нав’язують комуну, чрезвичайку й комісарів із Московської “обжорки”... Народе український! Бери владу в свої руки. Хай не буде диктатури ні окремої особи, ні партії... Геть політичних спекулянтів! Геть насильство справа, геть насильство зліва! Хай живе влада народу України!.. Борітеся – поборете!..”1 Гаслами повстання стали: “Геть ЧК!” і “Вся влада Радам, але не партіям”. Повстання Григор’єва розгорталося надзвичайно успішно: за кілька днів було звільнено Катеринослав, Черкаси, Миколаїв, Херсон, Кременчук, станцію Бобринську, Новомиргород, Долгинцеве... За наказом отамана Григор’єва у визволених містах скликалися з’їзди Рад, які своїми рішеннями утверджували нову владу. Успіхи отамана вражали: за кілька днів повстання охопило Херсонську, Катеринославську, Подільську, частини Київської та Полтавської губерній. За якийсь тиждень-півтора, окрім вже названих міст, повстанці звільнили Кривий Ріг, Олександрівськ, Олександрію, Чигирин, Цвіткове, Трепівку, Хирівку, Корсунь, Знам’янку, Помічну, П’ятихатки, Кобеляки, Нижньодніпровськ, Могилів, Шполу, Гайсин, Христинівку, Вінницю, Медвин, Золотоношу та сотні, а можливо, тисячі інших містечок і сіл. Комісар 2-ї совєтської армії Вишневецький у травні 1919 року зазначав, що населення ставиться зі співчуттям до повстанців. “Селяни забезпечували Григор’єва продовольством і добровільно приносили йому тисячі пудів хліба, – писав комісар. – Бажаючих вступити в лави війська Григор’єва було стільки, що у нього не вистачало зброї. Села зустрічали (червоні) загони рушничним і кулеметним вогнем... Головний лозунг Григор’єва – геть ЧК – зустрічає відгук... по всій території України. Красна армія... безперечно приєднується до цього гасла”2. У повстанні відіграв значну роль і григор’євський командир, колишній осавул Кубанського війська Федір Уваров. Його частина визволила від більшовицької влади кілька міст і станцій... Відділ колишнього штабс-ротмістра царської армії Уварова нараховував до тисячі чоловік. До нього козаки йшли з охотою, адже кубанець був надзвичайно відважний і розумний командир. 8 травня 1919 року він видав відозву до червоноармійців і селян, у якій з’ясовував свої політичні настрої. Уваров стверджував, що разом з отаманом Григор’євим є противником комуни, але вони не йшли і не йдуть проти радянської влади. “Все, що вам говорять комуністи... про отаманів партизанських загонів, – брехня, яку поширюють зі злими намірами... Отаман Григор’єв – не “Пан Гетьман”, його помічники – не “Гетьманські міністри”, а люди, які щиро люблять свій народ і бажають тільки хорошого людського незалежного життя... Нам не потрібні люди, які прагнуть влади заради власної вигоди, нехай своєю країною управляє сам народ через виборних, чесних громадян, яким дорога батьківщина і спокій народу. Ось чого хочуть григор’євські загони”3. Відділ особливого призначення Уварова посувався залізницею Знам’янка – Цвіткове. Зайнявши Бобринську, він розпочав наступ на Черкаси, відбираючи у більшовиків станцію за станцією. 15 травня спочатку панцирний потяг Уварова, а потім і весь відділ повели наступ на Черкаси. Повітове місто боронили 1-й і 2-й совєтські полки і 1-й комуністичний батальйон. Близько 200 шабель добірної кінноти хороброго кубанця, обійшовши глибоким маневром червоних, несподівано увірвалися до Черкас. У місті піднялася страшна паніка... З представників окупаційної влади мало кому вдалося втекти. 1-й комуністичний батальйон кинувся тікати до лісу. Та не добіг – уварівська кіннота вирубала його майже вщент. 1-й совєтський полк, який відступав до мостів, теж було розбито. А 2-й полк, сформований із насильно мобілізованих українських селян, частково розбігся, а частково приєднався до повстанців4. А ось як описував цей день комісар 2-ї бригади Дніпровської військової флотилії Грибан: “…Чрезвычайка, военком и исполком спешно эвакуировались. В городе большое волнение. Наши части в панике стали бежать на окраину города к стратегическому и железнодорожному мостам. Незначительные части григорьевцев, отрезав левый фланг наших частей, произвели страшную панику в городе. С левого фланга убежали только кавалерия и часть пехоты, правый же фланг выкинул белый флаг и сдался целиком… По стратегическому мосту в карьер мчится кавалерия и бежит пехота, не оказывая никакого сопротивления. По железнодорожному мосту сначала бегали люди, а потом полным ходом прошли три наших броневых поезда, тоже без сопротивления… С наступлением темноты наши суда вынуждены были отойти…”5 Захопивши місто, отаман Уваров утримував його близько тижня. “За цей час до його відділу прилучилося багато шкільної молоді і місцевого населення, – згадував начальник кулеметної чоти повстанського загону Сергій Полікша. – Відділ збільшився до півтори тисячі чоловік, мав 24 кулемети і декілька гармат на потягах”6. |
| |
| cказали "Спасибо" Козак Голота |
| 04.04.2011, 22:25 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. За цей час червоні, підтягнувши сили, декілька разів намагалися наступати на Черкаси з лівого берега Дніпра, але їхні атаки відбивали. З уварівців особливою відвагою відзначилася група моряків-чорноморців, які з кулеметами боронили міст через Дніпро. Коли повстанці стали відходити в напрямку Бобринської, моряки залишилися стримувати ворога. Всі вони загинули... Діставшись бронепотягом до станції Білозір’я, Уваров довідався, що далі залізнична лінія захоплена більшовиками. Тоді він наказав залишити потяги, попсувавши гармати. Взявши на підводи кулемети, отаман повів козаків на Чигирин. По дорозі їх наздогнав невеликий Смілянський кінний повстанський загін під командою сотника Ліхарева. Цей відділ як окрему сотню прилучили до кінноти Уварова. До Чигирина підійшли непомітно з боку Піщаних кучугурів, що за Тясмином. Стрімкою атакою кінноти захопили міст і зненацька увірвалися до колишньої гетьманської столиці. В місті в той час стояв червоний Чигиринський полк під командою Свирида Коцура. Коцурівці не встигли приготуватися до бою і залишили місто. У Чигирині відділ Уварова стояв два тижні. Населення міста, де було багато свідомої української інтелігенції, ставилося до повстанців прихильно. І не дивно – адже в Чигирині запанував зразковий порядок. До слова сказати, за наказом Уварова було розстріляно двох повстанців, яких піймали на грабунку. Відділ кубанця виглядав як регулярна частина, козацтво відзначалося дисципліною. Цікава деталь: всі кулеметники загону були одягнуті в німецькі сталеві шоломи. Вечорами в Чигирині грав духовий оркестр повстанців, сформований із добровольців-студентів черкаської гімназії. Коли більшовики підтягнули до Чигирина сили, Уваров вирішив відвести свій відділ в околиці Холодного Яру, де безроздільно панував отаман Василь Чучупак. Дійшли до Медведівки. “Пересуватись далі не можна було, не порозумівшись із місцевою повстанською владою, – згадував учасник подій Сергій Полікша. – В Медведівці зібралась нарада, на яку приїхали представники Холодного Яру з отаманом (Василем) Чучупакою. Спочатку виникла суперечка, бо ні один з отаманів не хотів признати іншого старшим”7. Постійний відділ Василя Чучупака був менший: близько 400 козаків, але він та його брати мали величезний авторитет серед місцевого населення, “яке майже все було озброєне і добре зорганізоване”8. Тож для Василя Чучупака не становило проблем у будь-який момент різко збільшити чисельність полку гайдамаків Холодного Яру. Та він мав лише чин прапорщика (за іншими даними – поручника), а Уваров був штабс-ротмістром царської армії. Нарешті знайшли компроміс: Федір Уваров став військовим отаманом Холодного Яру – йому підпорядкувався й постійний холодноярський загін, а Василь Чучупак залишився отаманом місцевості з правом вирішального голосу “в справах боротьби”. На нього покладалася і мобілізація місцевого населення – в разі потреби9. “Ідейного розходження між обома отаманами не було, – свідчив Сергій Полікша, – бо Чучупак боровся за незалежність України, а Уваров, хоч і не зовсім чисто балакав по-українськи, ставив за ціль боротьби незалежну українську державу вкупі з Кубанню”10. Відділ Уварова перейшов до Мотриного монастиря в Холодному Яру. Для полегшення постачання частину козаків було розташовано в Мельниках і Медведівці. Дві сотні піхоти і кулеметна чота Сергія Полікши розмістилися в Головківці. “Мушу зазначити, – писав пізніше він, – що такого приятного і турботливого відношення населення, як в районі Холодного Яру, я ні до того часу, ні опісля не зустрічав. На Зелені свята школу, в якій я стояв із кулеметниками, буквально заатакували жінки і дівчата, які понаносили і печеного і вареного – найкращого, що було в них самих. Козаків, частуючи, три дні перетягали з хати до хати”11. Незабаром відділ Уварова бився за села Стару і Нову Осоту. Після впертої бійки москалів відігнали до Олександрівки, де вони сховалися під прикриття бронепотягів. У цьому бою загинув заступник отамана Уварова. На жаль, прізвище його не збереглося. Відомо лише, що він був галичанином. На нараді штабу, в якій взяли участь представники уряду УНР, постановили, що Уваров зі своїм відділом спробує пробитися через кордон червоних частин, які оточили Холодний Яр, і піде на з’єднання з отаманом Юрком Тютюнником, а Василь Чучупак залишиться боронити місцевість. З Уваровим виступило близько двохсот кінних і чотириста піших козаків. Треба було перейти контрольовану більшовиками залізницю. Тому наступного дня удосвіта відділ розпочав наступ на станцію Райгород. Але сили червоних виявилися більшими, ніж сподівався отаман, до того ж 5-й і 6-й совєтські полки зайняли вигідну позицію вздовж залізничного тору. Їх прикривали гарматним вогнем два панцирних потяги. Бій почався на світанку і не вгавав до полудня. Перемога вже посміхалася повстанцям. Уваров на чолі кінноти атакував на правому крилі панцирники. Побоюючись, що кавалерія зірве позаду них колію, бронепотяги почали втікати, а повстанська кіннота, несподівано з’явившись позаду ворожої піхоти, наробила страшенної паніки. А піші козаки Уварова вже наблизилися до станції. Здавалось, перемога буде за нами. Та з боку Бобринської несподівано вигулькнуло три сотні червоної кінноти... Вони й вирішили долю бою: ворожі панцирники, побачивши, що ситуація змінилася, перейшли в контрнаступ і накрили гарматним та кулеметним вогнем повстанців. Відділ кубанця виявився розірваним: піхота і кіннота опинилися по різні боки залізниці. Сильний вогонь не дав можливості кінному відділові Уварова допомогти своїй піхоті. Повстанська кіннота все ж вирвалася з оточення, а піші частини, вистрілявши набої, змушені були скласти зброю... Розстрілявши кільканадцять повстанців, напевно старшин, москалі решту полонених завантажили у вагони і відправили до Києва. Серед них виявився і командир кулеметної чоти повстанців Сергій Полікша. Вже у Києві, перебуваючи в таборі, він чув, що боротьба в Холодному Яру продовжується і “що Уваров знову оперує там зі своїм загоном”. Втікши з полону і потрапивши на рідну Черкащину, Полікша довідався, що Уваров надзвичайно сміливим наскоком, з однією тільки кіннотою, ще раз зайняв Черкаси. Чув він, що невдовзі після визволення Черкас кубанець загинув у бою проти більшовиків неподалік Знам’янки. А ось селянин із с. Худоліївка Чигиринського повіту Данило Удовицький стверджував, що Уваров загинув у с. Раківці. Отаман нібито з кількома козаками приїхав поквитатися зі зрадником, колишнім бійцем їхнього загону Калеником Олексійовичем Герасименком. Але пістолет Уварова дав осічку, і Каленик, скориставшись цим, застрелив отамана з рушниці12. На жаль, інших джерел про кубанця Уварова віднайти поки що не вдалося. Тим ціннішими виглядають спогади Сергія Полікші, який зберіг для наступних поколінь пам’ять про відчайдушного кубанського осавула, талановитого повстанського ватажка Уварова, що став для нас уособленням мрії про Соборну Україну. Р.Коваль ___________ 1 Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. – Киев: РВЦ “Проза”, 1993. – С. 183 – 184. 2 Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. – Москва – Ленинград: Государственное военное издательство, 1933. – Т. 4. – С. 258 – 259. 3 Товарищи красноармейцы и селяне. Відозва штабу бойового загону особливого призначення отамана Федора Уварова, травень 1919 р. ДАЧО, р-529, оп. 1, спр. 22, арк. 227. 4 Полікша С. Кубанець Уварів – отаман Холодного Яру в 1919 році // Героїзм і трагедія Холодного Яру. – Київ: Незборима нація, 1996. – С. 60. 5 Антонов-Овсеенко В. Вказана праця. – С. 233– 234. 6 Полікша С. Вказана праця. – С. 60. 7 Там само – С. 61. 8 Там само. 9 Там само. 10 Там само. 11 Там само. – С. 63. 12 Авторські польові дослідження Юрія Ляшка. – Записано від Удовицького Данила Явдокимовича, 1912 р. н., в с. Худоліївка Чигиринського району Черкаської області 6 травня 1996 року. |
| |
| cказали "Спасибо" Козак Голота |
| 04.04.2011, 22:48 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
2. Что то странно - то есаул, то штабс-ротмистр... __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | |
| |
| 04.04.2011, 22:53 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. 1.Пока ничего не нашел.Но ищу усердно. 2.Вот видишь и ты заметил.Мне это самому сразу бросилось в глаза.Так все же хто он есаул ККВ или штабс ротмистр РИА... |
| |
| 04.04.2011, 23:02 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
__________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | |
| |
| 04.04.2011, 23:28 | |||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
оказывается тезка известного русского генерала 19 века. Однако не только нас этот вопрос волновал. На "форуме казацкой станицы" даже напрямую на Коваля выходили уточнить...и вот до чего договорились: Цитата:
Еще встретил хохму на одном из форумов по Холодному яру - с легкой руки какого-то примороженного националиста-русофоба он оказался "щірим свідомим украінцем, який воював проти красних та білих москалів"  Во оказывается как... __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский Последний раз редактировалось AlexanderN79; 04.04.2011 в 23:44.. | ||
| |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| 05.04.2011, 10:57 | |||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
Цитата:
И вот: “Ідейного розходження між обома отаманами не було, – свідчив Сергій Полікша, – бо Чучупак боровся за незалежність України, а Уваров, хоч і не зовсім чисто балакав по-українськи, ставив за ціль боротьби незалежну українську державу вкупі з Кубанню” Об этом говорит | ||
| |
| 05.04.2011, 11:01 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
Ну с Уваровым тут врядли.Гигорьев в мае 19 года поднял восстание,а стало быть Уваров с ним еще ранее был связан.Так что ВСЮР здесь не вяжется. | |
| |
| 05.04.2011, 21:37 | |
| Major  Регистрация: 01.08.2008 Адрес: Россия Сообщений: 2,561 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Не совсем в тему, но не знаю где ещё спросить - возможно ли как-то узнать какие формирования (любых направлений) могли в 1918 году в районе Шпикова-Тульчина действовать? |
| |
| 07.04.2011, 09:45 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Сложновато.а какой период конкретно? Год такой был что трудно на фоне всех событий что то выяснить.Там в принципе начиная с конца лета действовало много различных мелких отрядов повстанцев против Гетьманата. Еще известен большой погром жидовского квартала в Тульчине (как зазаначено в "путiвнику" архива Винницкой обл. учиненный -"військовими" в январе 1918 г..Только какими-вiйськовими... |
| |
| 07.04.2011, 11:10 | |||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
Цитата:
В самой Раде было два течения - самостийницкое и за "Единую и Неделимую". войска Кубанской Рады не входили в Добровольческую армию до 1919 г. Но с конца 1918 г. те кто выступал за "Единую и Неделимую" стали доминировать, по этому Уваров и попал на Украину. Так что офицером ВСЮР он не был. Кстати, еще одним известным кубанцем был генерал Шкуро, но он стоял за "Единую...". Его теплые чувства к Украине проснулись только в 1941 г. Если тебе интересно, то об этих событиях можешь почитать в "парадоксах и курьезах гражданской..." я сегодня там об этом писал. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | ||
| |
| 07.04.2011, 11:26 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Да я читал.Я о Шкуро еще давно это узнавал. Кстати еще Иванис писал такое: " Коли більшовики притисли деморалізовану Кубанську армію до Чорного моря, серед кубанців закружляли чутки, що в Україні почав бити більшовиків Петлюра, що його війська визволили від червоних Одесу, Миколаїв та Херсон. ... Думав свою думу і командувач Кубанської армії Андрій Шкуро - він почав розпитувати козаків, яких вважав за "петлюрівців", "чи не можна було б, дійсно, як небудь перехопитися на Україну. Адже він, Шкуро... нащадок чубатих запорожців і нічого не мав би проти, щоб разом із Петлюрою відновити Січ.." |
| |
| 07.04.2011, 12:03 | ||
| Oberleutnant  Регистрация: 20.09.2008 Адрес: зона перманентного конфлікту Сообщений: 1,523 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. можливо і флуд з моєї сторони  , але коли тут про Шкуро говорили - http://reibert.info/forum/showthread.php?p=675660 - з'явився такий цікавий момент:Цитата:
| |
| |
| cказали "Спасибо" kirov |
| 07.04.2011, 12:14 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори. Сообщений: 504 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Та чого ж флуд.  Хм.ну дивного нема нiчого.ККВ вiльно поповнювалось переселенцями з України до 1870 наскiльки пам `ятаю .а вiдсоток запорожцiв там надто не значний. |
| |
| 07.04.2011, 13:56 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. ИЗ ОТЧЕТА ГПУ УССР ЗА ПОЛГОДА (январь-июнь) 1922 г. Секретно-оперативная деятельность. Отечественная контрреволюция и шпионаж. Новые методы к.-р. работы. После неудачной попытки петлюровского наступления в конце 1921 года, работа контрреволюционных организаций вступила в новую полосу. Ее можна охарактеризовать как переход от бесплодных попыток вооруженного свержения Советской власти к планомерному накоплению сил. На такую точку зрения прежде всего стали петлюровские организации, по своей активности, занимающие на Украине, в ряду других группировок, первое место. Выжидая исхода переговоров Советской России и Украины с капиталистическим миром, контрреволюция притаилась, перестраивая свои ряды, ориноровляясь к новой обстановке, готовя новые удары. Использование НЭПа. С этого момента, разбитая на фронтах контрреволюция направляет все свои силы и стремления в определенную область — использования создавшегося при НЭП'е положения, для внутреннего подрыва Соввласти. В глубину Советского организма, в его кровеносные артерии, стремится проникнуть яд контрреволюции. Восстановление промышленности и транспорта является вопросом жизни или смерти Советской Республики и черная работа врагов ее проникает во все уголки промышленной жизни. Монархисты и кадеты орудуют в главках, центрах, трестах и различных объединениях, в центральных и местных органах НКПС. На фабриках и заводах, в селах и городах, в профсоюзах и учреждениях, в красноармейских казармах и на железных дорогах – сверху, снизу, путем саботажа, забастовки, агитации – единым фронтом наступает контрреволюция, стремясь сорвать дело восстановления народного хозяйства Федерации. В закордонных центрах. В начале отчетного полугодия среди закордонных политических центров наблюдалась некоторая растерянность в связи с тем неопределенным положением, какое заняли в отношении их Польша и Румыния. Оказанное на польское и румынское правительства давление советской дипломатии возымело свое действие и заставило их в значительной мере «сократить» деятельность петлюровских организаций. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| 07.04.2011, 14:00 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 845 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. ПРОДОЛЖЕНИЕ: Петлюровщина Тем не менее, полная ликвидация петлюровщины не соответствовала планам и намерениям интервенционистских групп Антанты. Сохранившаяся, как живая сила, армия УНР приковывала к себе внимание этих групп, имевших в виду использовать ее в дальнейшей своей борьбе с Советской Россией. Поэтому естественно, что интернирование и разоружение петлюровцев поляками, было фиктивным. Под диктовку Франции, Польша делала все возможное, для того чтобы сохранить эту боевую силу, и в тоже время оказывала самую широкую поддержку руководящим петлюровским центрам в их работе по подготовке восстания на Украине. Под маской ученых обществ, студенческих организаций и пр., создается сеть штабов и громадопорных пунктов желто-блакитной контрреволюции за кордоном. При правительстве УНР снова реорганизуется повстанческий военный совет, перекраивается подпольно-партизанская карта, меняется персональный состав руководителей, идут переброски и перегруппировки. Основными методами новой системы работы петлюровщины являются: осторожность в связях и вербовках, уход в глубокое подполье, усиленная конспирация и перенесение центров работы в места наименее уязвимые органами ГПУ. Врангелевщина и др: Деятельность контрреволюционных организаций других оттенков, в отчетном полугодии, не приняла широких размеров. Если петлюровщина еще пытается создавать свои ячейки среди кулачества на Правобережье, то врангелевщина потеряла всякую возможность опереться в своей работе на какие-либо группы населения. Еще меньшее значение нужно придавать работе савинковских агентов, носящей случайный характер. После ликвидации в июне 1921 года Всеукраинского Повстанческого Комитета, уцелевшие остатки его, идейные вдохновители петлюровски настроенной части шовинистической украинской интеллигенции, не могут примириться с фактом существования рабоче-крестьянской власти, переходящей к мирному строительству, и в августе того же года изыскивают новые формы объединения для вооруженной борьбы с Советской властью. Врангелевщина. В связи с поспешной эвакуацией Крыма, врангелевщина не могла оставить после себя сильного подполья. Не успевшие эвакуироваться врангелевцы и сочувствующие им, создают на юге Украины и в Крыму сеть подпольных организаций, поставивших своей задачей: 1) организацию подпольных ячеек в Красной Армии, 2) разрушение промышленности 3) восстановление связи с эвакуировавшимся штабом Врангеля. В конце 21 года были ликвидированы врангелевские организации в Одессе, Мелитополе, Бердянске, Симферополе, Севастополе, Феодосии и организация в 30-й дивизии. Разгромом врангелевской организации в Запорожской губернии и Донбассе и ряда отдельных врангелевских ячеек и резидентур на территории Крыма и Украины работа их была подорвана. В начале 22-го года среди врангелевцев наблюдается попытка возрождения своей деятельности. Снова нарастает целый ряд врангелевских организаций, разбросанных преимущественно по Черно-Азовскому побережью. Задачи и цели врангелевской работы в целом остаются теми же, причем сугубое внимание обращается на внедрение своих агентов в ряды Красной Армии, с целью ее разложения. Закордонным врангелевским центром обращается внимание на организацию террористических отрядов. Такие организации создаются из фанатиков монархистов, которые посылаются на советскую территорию с целью убийства ответственных советских работников. Из врангелевских ячеек, ликвидированных в частях Красной Армии, можно отметить организацию, созданную в 30-й дивизии. В этой организации принимали участие не только врангелевские офицеры, попавшие в комсостав дивизии, но и их жены, проводившие агитацию среди красноармейцев. В работе врангелевских организаций необходимо отметить, что их базой является главным образом некоторые круги городской русской интеллигенции (монархически настроенной) и бывшие офицеры старой армии, им сочувствующие. Подводя итоги врангелевской работы за полгода, можно констатировать, что органами ГПУ таковая в значительной степени парализована. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| Опции темы | |
| |
|
|
 Похожие темы | ||||
| Тема | Автор | Раздел | Ответов | Последнее сообщение |
| Продам БЛЕФы - 1919 и 1920 г | BLEF | ММГ. Пистолеты и револьверы | 11 | 18.02.2011 10:35 |
| Дружина Святого Креста 1919-1920 | Russian Patriot | Белое дело | 6 | 29.06.2010 16:27 |
| каталог по прягам 1919-1945гг. | restler09 | Книги и диски | 11 | 02.05.2010 08:19 |
| Украина. Две купюры по 10 грн 1918 и 1919 г.г. | oleg_law_dnepr | Нумизматика | 3 | 02.03.2010 20:21 |
| 9-11 травня 2009р. Повстанський табір | Thorwald | Вторая Мировая война | 20 | 20.05.2009 11:19 |
Текущее время: 06:00. Часовой пояс GMT +3.
<a target="_blank" href="http://mycounter.com.ua/"><img src="http://get.mycounter.com.ua/counter.php?id=3135" title="MyCounter - Ваш счётчик" alt="MyCounter - Ваш счётчик" width="88" height="31" border="0" /></a> Powered by vBulletin® Version 3.8.4
Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot
vB.Sponsors
Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot
vB.Sponsors
Advertisement System V2.5 By Branden
Комментариев нет:
Отправить комментарий