Это версия страницы http://www.reibert.info/forum/showthread.php?p=2116360 из кэша Google. Она представляет собой снимок страницы по состоянию на 18 июн 2011 10:56:04 GMT. Текущая страница за прошедшее время могла измениться. Подробнее
Эти поисковые термины были выделены: страница 7 повстанський рух в українi 1919 1920 тi р р
 | |
 07.04.2011, 14:07 | |
| Stabsfeldwebel  Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 |  Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. ПРОДОЛЖЕНИЕ: Савинковщина. Центра возглавляющего савинковские организации на Украине нет. Работой отдельных савинковских организаций, создавшихся на Украине, руководит заграничный центр, именуемый «Всероссийским Комитетом Народного Союза Защиты Родины и Свободы». За отчетное полугодие центральным и местными органами ГПУ було ликвидировано на территории УССР до 10-ти савинковских организаций. В феврале с/г. в Черниговской губ. в Нежинском уезде была ликвидирована крупная организация во главе с полковником «П», состоявшая из местной интеллигенции и зажиточных крестьян: всего в организацию входило 24 человека. Другая организация была обнаружена в Одессе. Во главе ее стоял морской офицер. Организация сгруппировала вокруг себя преимущественно моряков (комсостав). Эта разработка дала возможность Одесскому Губотделу ликвидировать деятельность жандармского полковника Лося и ряда других видных деятелей савинковского подполья. В Одессе же ликвидируются организации «Макеева», «Крушиницкого», «Масловского», «Патровского», «Панасенко» и др. Работа савинковских агентов ограничивалась на территории УССР шпионажем. Бандитизм 4-х летняя кровавая эпопея бандитизма на Украине представляет собою не случайное преходящее явление, но сложный исторический процесс, имеющий свои глубокие социально-экономические корни и значение его как одного из первостепенных факторов в борьбе за расслоение деревни, за «октябрь на селе» неоспоримо. Порожденный в период расцвета петлюровщины, пышным цветом распустившийся на фоне желто-блакитного национально-шовинистического самостийного угара, перемешанный с лозунгами безвластия, анархоповстанчества, украинский бандитизм представляет собой не что иное, как целую «систему военной обороны, своеобразную и достаточно живучую, систему обороны от всякого режима, не отвечающего интересам кулачества, систему с наибольшей силой приспособленную для борьбы против власти советов» – власти беднейшего селянства. Борьба с бандитизмом в 1920-21 гг. Из анализа классовой сущности бандитизма и его идеологии вытекают и основные принципы борьбы с ним. Еще в 1920 году борьба эта понималась ее военными руководителями лишь как необходимость уничтожения живой силы активного бандитизма» и сводилась к бессистемному преследованию той или иной банды. В 1921 году с ликвидацией внешних фронтов и с перенесением центра тяжести борьбы с контрреволюцией на фронт внутренний, перед рабоче-крестьянским правительством Украины встал вопрос об изыскании рациональных методов борьбы с бандитизмом и устранения вредного параллелизма в этой области. С этой целью одновременно с созданием «постоянных совещаний», при Всеукраинской Чрезвычайной Комиссии был организован отдел по борьбе с бандитизмом – гибкий аппарат, сосредоточивший в себе всю работу по внутреннему разложению бандитизма и распространивший широкую агентурно-осведомительную сеть разведки. Созданием этого аппарата было положено начало новому этапу борьбы с бандитизмом, приближающимся уже к предсмертной агонии. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
 |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| Немного рекламы | |
 | |
| 07.04.2011, 14:10 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. ПРОДОЛЖЕНИЕ: Бандитизм при НЭПе. Если в прежние времена главной своей задачей бандитизм ставил разрушение административного советского аппарата и классовой организации беднейшего селянства (комнезамов), то в конце 1921 года центр тяжести бандитизма переносится на срыв новой экономической политики. Бандиты перестают производить налеты на воинские части и с ожесточением проводят свою новую разрушительную работу: грабят и уничтожают ссыпные и товарообменные пункты, расхищают и пускают под откос поезда с продовольственными маршрутами, разрушают железнодорожные сооружения и службу связи. Вся эта работа ведется по указанию и директивам закордонного центра, куда стягиваются все нити политического бандитизма на Украине, – штаба Петлюры и Тютюнника. Подпольные ячейки. Усиленное внимание главари политического бандитизма обращают на создание подпольных ячеек, превращая их в местные базы, обслуживающие бандитов во всех отношениях. Эти ячейки постепенно разрастаясь, становятся местными повстанческими центрами, вербуют новые кадры, ведут устную и печатную агитацию, создают новые группировки, координируют их деятельность, короче говоря, подготовляют и удобряют почву для предстоящего нового «весеннего похода на Украину и восстановления власти УНР». В этом направлении протекает в 1921 году подпольная работа петлюровского бандитизма. Разгром повстанчества. Но уже к концу года бандитизм обнаруживает все черты внутреннего разложения. Преследование Махно завершается полным разгромом и побегом его закордон; этот эпизод является «началом конца». Один за другим обрушиваются на бандитов тяжкие удары. Ликвидация целого ряда значительных петлюровских подпольных организаций-повстанкомов, истребление многочисленных хорошо вооруженных банд и, наконец, разгром появившихся из-за кордона войск УНР в лице банд Тютюнника, Палия, Пшенника и генерала Нельговского, все это окончательно подрывает как внутреннюю мощь бандитизма, так и веру в него тех слоев населения, которые в течение нескольких лет были могучей опорой повстанчества. Селянство и бандитизм. Кулачество, видевшее до сих пор в соввласти своего злейшего и непримиримого врага, с поворотом курса внутренней политики, начинает отворачиваться от политбандитизма, постепенно выходит на сферы его влияния и перестает быть орудием в руках бандитов. Уже одно то, что кулачество проделало большой путь в сторону лояльности по отношению к Соввласти и становилось безучастным нейтральным зрителем происходившей борьбы с бандитизмом, говорит за то, что отныне и эта испытанная и крепкая позиция, на которую опирался политбандитизм, зашаталась и заколебалась. Но если это явление в значительной степени имело место в отношении кулачества Левобережья, то ни в коем случае нельзя того же сказать о Правобережьи, где кулачество, находясь под влиянием петлюровщины, сочувственно относясь к политбандитизму, поддерживает последний и тем усложняет и затягивает борьбу с ним. Перелом в настроении селянства явился главным фактором разложения политического бандитизма. Все дальнейшие попытки организации восстаний путем концентрации вокруг остатков крупных банд всех антисоветских элементов и маневрирования ими – оказываются несостоятельными. Неустанное преследование бандитов красными отрядами, на опыте трехлетней борьбы усвоившими себе лучшие принципы тактики врага, и разъедающая подпольные ячейки агентурная работа органов ГПУ – сделали свое дело. Бандитизм, как боевая единица, могущая противостоять вооруженной мощи Красной Армии — быстро сходит с исторической арены, оставляя еще наследие, в виде бандитизма уголовного, лишенного политических лозунгов, не имеющего под собой никакой идейной подоплеки. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 07.04.2011, 14:17 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. ПРОДОЛЖЕНИЕ (самое интересное): Меры борьбы с бандитизмом. Мерами борьбы с бандитизмом и пресечения развития последнего служили два метода: активная и пассивная борьба. К методу активной борьбыс бандитизмом необходимо отнести: 1) организацию летучих подвижных истреботрядов и отдельных групп, имевших задачей уничтожение живой активной вооруженной бандитской силы; 2) ликвидацию подпольных организаций, ячеек и повстанческих штабов, питающих и руководящих бандитизмом; 3) выкачка оружия среди крестьянского населения. К методам пассивной борьбы относятся: 1) организация широкой осведомительной и агентурной сети в деревне; 2) вербовка осведомителей и активных работников из числа амнистированных бандитов; 3) внедрение сексотов в оперирующие банды для агентурно-осведомительных целей, а иногда и для активной работы среди них, убийство главарей банд, разложение остатков их и склонение к добровольному переходу на сторону соввласти; 4) введение института ответчиков; 5) разложение бандитизма и подрыв его авторитета в глазах населения, путем проведения усиленной агитационной работы в деревне. Итоги полугодичной работы. Комбинированное применение указанных методов борьбы с бандитизмом на протяжении отчетного периода дало весьма существенные результаты, выражающиеся в следующих цифровых данных. Проведено всего операций 539 Ликвидировано банд 40 Ликвидировано подпольных организаций с общим числом арестованных в 29 895 чел. Убито атаманов 53 Добровольно явилось атаманов 6 Арестовано атаманов 69 Убито рядовых бандитов 830 Арестовано рядовых бандитов 2049 Добровольно явилось рядовых бандитов 73 Выкачка оружия среди крестьянского населения дала значительное количество вооружения и боеприпасов. В течение о.п. по всей Украине и Крыму изъято: Пулеметов 18 Пульящиков 14 Пульлент 172 Винтовок 2741 Винтпатронов 45251 Револьверов 346 Орудийных снарядов 50 Гранат 286 Шашек 316 Седел 83 Телефонаппаратов 8 Походных кухонь 2 Мотоциклетов 1 Велосипедов 3 Грабежи и насилия. (имеется ввиду со стороны частей РККА из того же отчета) В процессе работы особорганам пришлось обратить внимание на те взаимоотношения, которые создались между сельским населением и красноармейцами в результате преступного поведения последних. Тяжелое материальное положение некоторых частей Красной Армии толкнуло наименее стойкий и наиболее развращенный элемент ее на грабежи, сопровождающиеся насилиями над крестьянами. Ограбление жителей, налеты и вымогательства в кавалерийских частях (главным образом на Правобережьи) стали обычным явлением. Угрожающие размеры эти явления приняли в частях 1-го конного корпуса, в 7, 15, 25 кавполках, 45-й пех. дивизии и др. Бывали случаи, когда крестьяне в целях самозащиты от нападающих казаков (1-го конкора) самомобилизовывались и выходили против них, вооруженные вилами и лопатами. Мелкие хищения, кражи у населения по месту расположения частей, принимали массовый характер и были главной причиной недоброжелательного отношения селянства к Красной Армии. В отдельных воинских частях эти ненормальности разростались и принимали более серьезный характер. Имели место случаи организации бандитских шаек и дезертирства красноармейцев из рядов армии, часто с оружием и лошадьми в банды. Такие случаи произошли в кавполках 7, 25 и 24 дивизии, где были раскрыты бандитские ячейки, имевшие связь с оперировавшими в районе расположения частей бандами. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 3 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
Ніколаускасс| 07.04.2011, 18:13 | |
| Feldwebel  Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Звільнення Кривого Рогу Большевики посилено готувались до мобілізації в Україні річників 1898-1900. По селах розліплювали відозви до народу із закликом готуватись до чергового призову. У відозвах говорилося, що служба у червоній армії - велика честь для трудящих, що червона армія - перша в світі армія робітників і селян, що вона робить велике історичне діло - визволяє трудящих від гніту поміщиків і капіталістів. Та ті “патріотичні” відозви не дуже зворушували селян. Прочитавши такий заклик, селянин злісно спльовував, міцно лаявся і йшов собі геть. І, нарешті, п'ятого травня 1920 р. вивісили грізний наказ повітового комісаріату: “Военный комиссар Криворожского уезда т.Полевой приказал: всем гражданам, родившимся в 1898, 1899 и 1900 годах прибыть на призывной пункт в город Кривой Рог, улица Глинки, 33 - 10 мая настоящего, 1920 года, к 8 часам утра, имея при себе удостоверение и военный билет. Все уклонившиеся от явки будут рассматриваться, как дезертиры, за что понесут самое суровое наказание по законам военного времени, вплоть до расстрела. Зав. делопроизводством военного комисариата Контранкевич”. Новобранці спішно готувалися до “призову”: діставали позакопувані в садах гвинтівки, прочищали іржу, змащували їх щедро олією. Бо саме цей “призов” і мав стати першою іскрою, що розпалить пожежу всенародного повстання на Херсонщині. Готувались і волосні провідники. Вони скликали сільських провідників, повчали, ділили між ними зброю, перевіряли, як вони знають свої обов'язки. Сьомого травня зійшлася нарада волосних керівників Криворіжжя. Вона була коротка й ділова. Волосним провідникам наказано, щоб усі новобранці з'явились до приймального пункту організовано і щоб кожний мав якусь зброю, приховану на підводі в соломі. Розказано, як їм триматись на комісії і що робити по комісії. Кожний знав своє місце і знав, що має робити. Сільські провідники того ж дня ввечері були скликані волосними провідниками на окрему нараду, де їм переказано все, що вирішено... І після того кожен з нетерпінням, з причаєним віддихом чекав дня десятого травня, що обіцяв щось нове і тривожне, цікаве і загадкове, сміливе і таємниче... А більшовицькі комісари теж готувались до призову - по-своєму. За всіма правилами воєнного мистецтва розставляли в місті кулемети на дахах будинків, на небезпечних перехрестях вулиць спішно будували цегляні барикади, комсомольці обсаджували окремі ділянки міста, які мали боронити... на випадок заколоту новобранців. Нарешті дочекалися хлопці того дня десятого травня. Ще як слід і Волосожар не погас на молочно-сірому обрії неба, ще непробудним сном спало невмите небо за Кочубеївськими лісами, і лише зрідка починали висвистувати ранні жайворонки, як усі головні дороги від волостей до Кривого Рогу вкрилися нескінченний валками селянських підвід, а на кожній - по восьмеро, по десятеро молодих, жвавих хлопців - цвіт землі української. В чистому ранковому повітрі знявся дзвінкий шум, галас. Новобранці почували себе чудово: жартували, сміялися, співали. Он там десь якийсь Терешко розтягає свою дворядку, а дужі, молодечо-буйні, нестримні голоси раптом підхоплюють: Ой ти ж, мила ти моя, Я тебе потішу: Візьму камінь стопудовий -До шиї привішу... А спереду десь, із колони Недайвідців, на крилах летять слова: Ой, гук, мати, гук, Де козаки йдуть... Та й веселая тая доріженька, Куди вони йдуть... А ще далі, з колони Тернівців, лине: Нам поможе Святий Юрій, Ще й Пречиста Мати... І всюди гамір, співи, гострі селянські дотепи. Тільки на передній тачанці не сміються й не жартують. Вона запряжена двома кіньми в яблуках, що не йдуть, а танцюють, як добрі танцюристи на весіллі. На тачанці сидять, мовчазні, задумані - Степовий, Вовгура і Гнибіда. 1 Але мовчанка тягнеться недовго. Ось Степовий виймає план міста, розкладає його на колінах, розглядає сам, а тоді починає, тикаючи олівцем в окремі місця плану, щось доводити сусідам. Голови всіх схиляються над планом, і в них зав'язується жвава розмова. А дорога до міста все скорочується і скорочується. І ще не встигла луна від дзвону, що вибив восьму на башті міського собору, потонути в дзеркальних водах Інгулу, як тачанка з сірими кіньми в яблуках під'їхала до триповерхового будинку на вулиці Глінкі, їм назустріч вийшов присадкуватий комісар із приплющеним червоним носом і з рудими вусами, що стирчали як настовбурчена щетина на худій свині. - Здравствуйте, товарищи! - звернувся хрипким голосом, - ну, как, все приехали? - Так точно, товарищ комиссар! - по-військовому відповів Степовий, витягтись, як на команду “струнко”. - Ну, хорошо, - поважно процідив крізь зуби комісар, - пусть подводы останавливаются на площади, а старшие групп - ко мне. - Есть, товарищ комисар! - браво клацнувши закаблуками, відповів Степовий. І незабаром почала роботу приймальна комісія. Один за одним заходили в будинок хлопці. Приймали їх на кілька столів. В кабінетах гамірно цокотіли друкарські машинки, вистукуючи спрямування до військових частин. І найбільше друкувалося спрямувань до 66 стрілецького полку, розташованого... в Казані. Було й до Тули, і до Саратова. Тільки не в Україну. Бо червоні добре знали, яким духом дихають українські новобранці, і розуміли, що лишати їх в Україні дуже й дуже небезпечно... За два дні всі приймальні процедури закінчено. І ранком третього дня всіх вишикувано на площі й урочисто роздано спрямування до військових частин. Хлопці приймали папірці, згортали їх учетверо, ховали до кишень і дякували воєнкомові... за довір'я. А він, мов сич, надутий, походжав по лавах та тільки підхвалював хлопців. Скінчилось і це. Тоді воєнком вийшов у центр колони. Пролунав голос Степового: - Струнко! На ту команду новобранці, ніби старі курсанти учбової команди, завмерли. І тоді залунав захриплий голос воєнкома: - Товарищи новобранцы! С этого дня вы становитесь настоящими воинами рабоче-крестьянской красной армии. Это, товарищи, не шутейное дело, а дело ответственное, товарищи, я думаю, что вы сознательный народ и понимаете это. Это очень важное дело. Да, товарищи, важное дело. Нужно только сознательно понять, какое это важное дело. Благодарю, конечно, за то, что организованно приехали, все конечно, молодцы, что приехали организованно, конечно... На останньому слові він засмикався і на тому скінчив. Степовий увесь час стояв поруч воєнкома і курив цигарку за цигаркою. Пильно дивися на своїх соколів і зрідка, ледве помітно, посміхався в пухнасті чорні вуса. Рум'янці йому на щоках чимдалі більше розгоралися. А коли воєнком замовк, він витягся на команду “струнко” і напружено чекав секунду, другу... Воєнком направився до нього, щоб потиснути руку. Але в ту мить пролунав постріл, просвистів маленький шматочок олова в повітрі і ввігнався у скроню воєнкома. Той снопом повалився на землю. Інші урядовці военкомату на мить отетеріли. І тоді продзвенів владний голос Степового, прорізуючи мертве остовпіння: - За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашому народові! Пролунали три постріли вгору. Це був сигнал до повстання. За мить площа спорожніла. А на тому місці, де тільки-що рудовусий воєнком виголошував свою промову, лежало, крім нього, ще вісім трупів воєнкомівських урядовців. Рудовусий корчився у передсмертній агонії, а зі скроні йому стікав повільно тонкий струмок і ліньки капав з бороди у придорожний пил. Колони новобранців, поділившись на чотири групи, відбивали розмірений військовий крок, затягуючи незрозумілу в тих обставинах пісню: Нам поможе Святий Юрій, Ще й Пречиста Мати Комуну воювати... Совєтські урядовці, мов переполохані зайці, ховались по льохах, горищах і у підземеллі. Почулися перші несміливі черги Максима з Поштової вулиці. То ударна група повстанців з Степовим наблизилась до будинку повітової ЧК, де їх зустріли кулеметним вогнем. І враз мелодію Максима перервали сильні вибухи гармат. В повітрі пролунало могутнє: “Слава-а!”. Повстанці штурмували ЧК, де засіло близько сотні чекістів з кулеметами. За півгодини будинок був уже в руках повстанців. Із льохів ЧК виходили перелякані в'язні. Вони тривожно озиралися, не розуміючи, що сталося. Але скоро все стало ясно. І тут відбувалися неповторні, зворушливі картини: там батько сина притискав до грудей, там жінка чоловіка зустріла, а мати - дитину... Очі в кожного залиті сльозами радості, сльозами щастя волі. Тут таки на подвір'ї ЧК нашвидку відбувся збір визволених. Степовий теплими словами втіхи привітав нещодавніх в'язнів. І ударна група, разом із визволеними, здатними рухатися, помашерувала Поштовою. Залунало могутнє “Ще не вмерла...”. До колони приєднувалися місцеві робітники, приїжджі селяни, чоловіки й жінки, дорослі й діти. Колона все зростала й зростала. І незабаром місто перетворилось на безбережне море людських хвиль, що заливали собою все навкруги. Лише зрідка лунали здалеку запізнілі окремі постріли та глухі вибухи гранат. То хлопці розраховувалися з рештками “товаришів”, що позасідали на дахах або в льохах і далі пробували чинити опір. До четвертої по півдні місто зовсім було звільнене від московського загарбника. На будинку колишнього военкомату і колишнього ЧК замаяли жовто-блакитні прапори. В першому розташувався штаб повстанкому, у другому - відділ контррозвідки. Вістка про захоплення повстанцями Кривого Рогу блискавично розлетілась по найближчих селах і хуторах. Всюди народ святкував перемогу... Юрій Степовий, “В Херсонських степах”. С.24-29. |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо Козак Голота за это сообщение: |
| 07.04.2011, 18:19 | ||
| Major  Регистрация: 01.08.2008 Адрес: Россия Сообщений: 2,559 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
| |
| |
| 07.04.2011, 18:34 | |
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. А загребла в 18 значит? Ну это могли быть хто угодно из повстанческих формаций особо конца если 18 года.Ну а с них уже путь мог быть различные в другие армии. |
| |
| 07.04.2011, 18:34 | |
| Oberfeldwebel  Регистрация: 28.11.2006 Адрес: Кривий Ріг Сообщений: 426 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. по Пестушку раджу подивитись тут - http://ruthenos.org.ua/HTML/Postati/kost.html особливо раджу подивитись на звіти ЧК і тут можна глянути. а ось (хоч це і самопіар і напів-офф) - відкриття пам"ятника отаманові - http://nikolauskass.livejournal.com/51262.html __________________ Головна причина біди нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу. |
| |
| Эти 3 пользователи сказали Спасибо Ніколаускасс за это сообщение: |
| 07.04.2011, 18:41 | ||
| Major Регистрация: 01.08.2008 Адрес: Россия Сообщений: 2,559 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
А красные там какие-то на тот момент действовали или всё больше анархисты да "зелёные" разные? | |
| |
| 07.04.2011, 18:50 | ||
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
 . Пiдпис внизу: "Вiд вдячних нащадкiв,громадян Української держави" якось не дуже,ну не "наравицця" менi оце -"громадянство"  До речi фото теж можна було взяти ось це тут вiн якось поживiше та бойовим вигляда.Ну яким i був зрештою. Ну це мiй суб`єктивiзм. А так молодцi ,добру справу зробили!!! | |
| |
| 07.04.2011, 18:58 | ||
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
"Зеленых" врядли...,как таковых все же не было это еще 18 год.. Ну а остальные в основном все же это поддержующие Директорию правда на начало 19 года большинство начало большевичиться из них. | |
| |
| 07.04.2011, 19:35 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
Крестьянско-повстанческое движение на Подолье в 1918 г - http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gu...skuu%20ryx.pdf там же, но уже в 1919 -1920 гг http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gu...vstanskogo.pdf __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 11.04.2011, 18:01 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Нашел интересный эпизод 1920 года на Полтавщине... Речь будет идти не о повстанцах-петлюровцах, а бывших красных, ставших "розовыми"... Вкратце ситуация сложилась такая. В некоторых частях Красной армии, дислоцированных на Полтавщине, большая часть которых состояла из местных жителей оказалась в очень бедственном положении. Мало того, что обеспечение продовольствием и материальное снабжение отсутствовали как таковые, так еще армейским частям выпала незавидная доля участвовать в карательных акциях против местного населения... 16 февраля 1920 года в местечке Гадяч Полтавской губернии не выдержав всех этих перипетий восстала караульная рота уездного военкомата. Восставшие арестовали всех коммунистов и местных советских активистов, старались обойти без кровопролития...Интересно, что к бунту был причастен председатель местного ревкома Домашенко. 18 февраля бунт был подавлен, прибывшими сюда войсковыми частями. Командовали операцией председатель РВС 12 армии Валентинов и небезызвестный Ю. Коцюбинский. Домашенко был арестован и помещен в госпиталь, так как на момент ареста тяжело заболел. Позднее из госпиталя он слинял, причем вместе с часовым его охранявшим. Один из организаторов мятежа некто Коваль (других данных не нашел) избежал ареста и вместе с бывшими красноармейцами ушел партизанить. Уже к лету 1920 отряд атамана Коваля насчитывает от 150 до 250 конных и пеших...Район оперирования отряда - север Гадячского уезда. Любопытно, что в тот период на Полтавщине действовали повстанцы не только петлюровского толка, но и такие, которые разделяли лозунги "боротьбистов" (украинские левые эсеры и коммунисты). основную массу таких повстанцев составляли вчерашние красноармейцы. Только за 1920 г. из частей и соединений Красной армии, дислоцированных в этом регионе, дезертировало более 16 тыс. человек. вот к таким "герильяс" принадлежал и Коваль со своим отрядом. Ну это была лирика, а сейчас приведу документ, который был отправлен командиру КА, действующего в Гадячском уезде против повстанцев, уже упоминавшимся выше атаманом Ковалем: Цитата:
__________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | |
| |
| Эти 2 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 11.04.2011, 18:46 | ||
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
__________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский | |
| |
| 11.04.2011, 18:48 | ||
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Цитата:
I бiльшiсть цих повстанцiв Полтавщини перше нiж стати боротьбiстами,а ще до цього червоними,були в бiльшостi "петлюрiвцями" всi.Взагалi на Полтавщинi була характерна ситуацiя цьому. Колись читав про один загiн з пiд Лубен,котрий не могли злiквiдувати до 23 року,коли навiть вже горстка залишилась.Цей загiн себе позицiонував як боротьбiський.Так,що цiкаво от на ватажка цього загону була така ГПУшна iнфа,що мав на кулацi татуювання з трьох букв У.Н.Р. та Тризуб.Та взагалi типаж видно ще той був!Бойовий... | |
| |
| cказали "Спасибо" Козак Голота |
| 12.04.2011, 21:29 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. В продолжении поста № 97 о немцах-колонистах (в районе Одессы). 24 июня 1920 г. в с. Маяки (Беляевский район) вспыхнуло восстание против советской власти. восставшие расстреляли местных коммунистов и небольшой гарнизон (около 50 человек). к мятежникам присоединились жители с. Петровки. К 1 июля восставшие уже захватили с. Беляевку, Лиски, Троицкое, Граденцы. Костяк повстанцев состоял из немцев-колонистов, а также русских и украинских крестьян недовольных большевиками. Отряд насчитывал свыше 600 бойцов с пулеметами. К 13 июля бунт был подавлен и начались репрессии. Любопытно, что на начальном этапе Гражданской войны местные немцы тяготели к своим в 1918 г., а после их ухода ориентировались на белогвардейцев. Однако с их уходом им оставалось рассчитывать лишь на себя. Но с конца 1920 г. ситуация меняется. С 1921 г. Штаб петлюровских повстанцев, который находился в Черновцах (Румыния) уже успел наладить хорошие отношения с немецкими повстанческими организациями. Планируются совместные операции, а немецкая диаспора в Румынии даже помогает материально. В некоторых источниках встречаются упоминания, что бывшие командиры Степной дивизии укрывались от ЧК на немецких хуторах. Кроме того, атаман Заболотный не только поддерживал отношения с немецкими повстанцами, но и доходило до прямого сотрудничества. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| 14.04.2011, 18:01 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Хотинское восстание 1919 г. Хотин - город в современной Черновицкой области, в конце 1918 г. был оккупирован войсками Королевства Румыния... Бессарабська проблема рельєфно виявила політичні розбіжності між Румунією і Україною в добу розвитку національно-визвольного руху українського народу. Українська революція, що розпочалася в 1917 р. серйозно непокоїла як румунський, так і російський уряди. Намагаючись стримати розвиток українського визвольного руху, російське керівництво сприяло формуванням озброєних загонів румунських добровольців у російській прифронтовій смузі. Переговори УНР і радянської Росії із країнами Четверного союзу прискорили румунську анексію Бессарабії. важаючи на індеферентну позицію Української Центральної Ради, король Фердинанд віддав наказ румунській армії про підготовку до анексії Бессарабії в грудні 1917 р. Після утворення Молдавської Народної Республіки румунське керівництво зажадало від УНР заходів щодо виведення із Бессарабії військового контингенту колишньої російської армії. Військове командування віддало наказ захопити Бессарабію. Підставою стало прохання Крайової Ради, яка звернулася до румунського керівництва направити війська для захисту населення від більшовицького впливу. Вважаючи румунську окупацію Бессарабії тимчасовою, лідери УЦР намагалися налагодити з Румунією добросусідські відносини. Вони прагнули вирішити бессарабську проблему за етнічним принципом, шляхом референдуму. Українське керівництво пробувало встановити з румунською стороною конструктивний діалог, однак 9 квітня 1918 р. Крайова Рада оголосила про приєднання краю до Румунії. УЦР, як і пізніше уряд Української Держави, цього не визнали. Натомість Директорія УНР не ускладнювала стосунків з Румунією і не ставила питання про долю Бессарабії. Наприкінці 1918 р. румунський уряд остаточно вирішив питання про анексію Бессарабії. Вимушено уклавши з державами Четверного блоку мирний договір у травні 1918 р., румунський уряд денонсував його 10 листопада і опинився серед країн-переможниць Першої світової війни. Це дало можливість наприкінці листопада остаточно завершити анексію Бессарабії. Більша частина зібраних членів Крайової Ради, яка була розпущена в травні 1918 р., проголосували за приєднання до Румунії. Отже, бессарабська проблема стала для українства одним з перших політичних випробовувань. Спроби українського керівництва домогтися розв'язання цієї проблеми шляхом народного волевиявлення закінчилися безрезультатно. Багатобарвна у національному відношенні Бессарабія не стала об'єктом демократичних підходів в умовах повоєнного формування нової системи міжнародних відносин. Важливе місце у контексті українсько-румунських відносин 1918-1919 рр. посідає Хотинське повстання. Воно було реакцією українців на румунську анексію Бессарабії і охопило значну частину краю. Прагнення українців до єдиної держави, невдоволення окупаційними заходами румунської влади підштовхнули місцеве населення до активної збройної боротьби. Ідейними натхненниками повстання стали Є.Лисак та І.Дунгер, які висунули план створення Бессарабського Національного Союзу, що мав виконувати функцію перехідного тимчасового органу державної влади. На засіданні БНС у Кам'янці-Подільському 5 січня 1919 р. було обрано керівний орган повстання – Бессарабську (Хотинську) Директорію. Її головою став І.Ліскун. Директорія очолила повстанський рух для ліквідації румунської окупаційної влади у Бессарабії, долю якої планувалося визначити через референдум. Серед членів Директорії не було єдності політичних поглядів. Одна її частина прагнула створити незалежну Бессарабську Народно-Демократичну Республіку, інші – автономну Народно-Демократичну республіку в складі УНР. Поза тим, вони розраховували на військову підтримку і допомогу УНР. Сформувавши збройні підрозділи, Директорія визначила наступальну стратегію і тактику бойових дій. Напередодні повстання українські підрозділи заволоділи важливими об'єктами у північній частині Бессарабії. Не дивлячись на концентрацію значних сил румунської армії в Хотинському повіті, повстанці швидко заволоділи стратегічною ситуацією в краї. Їхні дії підтримало більшість населення. Штаб Бессарабської народної армії провів мобілізаційні заходи. Повстання розпочалося 19 січня 1919 р. Загони Г.Барбуци та І.Моєвського переправилися через Дністер у районі Могилева-Подільського на бессарабський берег і атакували румунські війська. У ніч з 22 на 23 січня повстання розгорнулося в Хотині, а вранці місто опинилося в руках Директорії. Незабаром її влада поширилася більш як на 100 сіл і містечок Хотинського і Сорокського повітів. Штаб повстанського руху звернувся за допомогою до українських військових на лівому березі Дністра. Деякі з них відгукнулися на заклик, але іншим зробити це заборонило командування УНР. Хотинське повстання застало зненацька уряд Румунії. За повідомленнями румунського командування, ситуація вийшла з-під його контролю і становище ставало критичним. Прем'єр-міністр І.Братіану спершу висловився категорично проти застосування великих збройних формувань проти повсталих. Однак командування невдовзі переконало його в тому, що це повстання небезпечне для румунської держави і може призвести до втрати всієї Бессарабії, тому розгорнуло велику кількість військ проти повстанців. Опинившись в складній ситуації, повстанці очікували підтримки УНР, але вона не могла ускладнювати напружені стосунки з Румунією. Зважаючи на безвихідну обстановку, Хотинська Директорія закликала бессарабців до загального повстання. Не дивлячись на значну військову перевагу румунської армії, бойові дії набули запеклого і непоступливого характеру. Для забезпечення боєздатності своїх підрозділів повстанці несанкціоновано користувалися ресурсами армії УНР. Однак, перебуваючи в ізоляції, вони не могли чинити опір румунській армії. Зосередивши проти повстанців додаткові жандармські підрозділи, румунське командування розпочало активні наступальні дії. В результаті 1 лютого 1919 р. вдалося захопити Хотин. Повстанці перейшли через Дністер на сторону УНР. Румунська влада вдалася до жорстоких репресій проти учасників Хотинського повстання, що викликало обурення та осуд світової громадськості. Бессарабські політичні організації, що підтримували повсталих, розкололися на дві частини. Ліва група вступила в контакт із більшовиками і розпочала підготовку нового повстання, а інша, права, налагодила відносини з денікінцями, щоб просити Антанту замінити в Бессарабії румунську армію. Хотинські повстанці зуміли зберегти бойовий кістяк своєї армії, утворивши три полки. Однак спроба приєднатися до УНР була невдалою, і цим скористалися більшовики. Хотинці були реорганізовані в радянські полки під керівництвом командуючого Українським фронтом В.Антонова-Овсієнка. Незабаром вони взяли участь у повстанні проти УНР, а в червні 1919 р. влилися в 45-у стрілецьку дивізію Червоної армії. Отже, Хотинське повстання мало національно-визвольний характер. Воно відбувалося протягом трьох етапів. Перший етап – 5-19 січня 1919 р. – був підготовчий; другий етап – з 19 січня до 1 лютого – це період розвитку повстанського руху; третій, завершальний етап, тривав від 1 лютого до березня 1919 р. – це період поразки повстання і політичної переорієнтації його учасників. Створивши напередодні повстання Бессарабську Директорію та визначивши свої пріоритети в розрахунку на загальне піднесення національно-визвольного руху, хотинці добивались ліквідації румунської окупації краю і поширення на її землях української влади. Трагедія повстання полягає в тому, що воно розпочалося в складній історичній обстановці, несприятливій для розгортання українського національно-визвольного руху і внаслідок цього не отримало підтримки поза межами Бессарабії. Обмануті бездіяльністю Директорії, повстанці згодом, в лавах Червоної армії, внесли свою частку в ліквідацію української державності. __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| Эти 3 пользователи сказали Спасибо AlexanderN79 за это сообщение: |
| 19.04.2011, 09:07 | |
| Stabsfeldwebel Регистрация: 02.12.2010 Адрес: Ильичевск, Украина Сообщений: 656 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. Еще нашел интересную информацию о повстанческом движении на Волыни в 20 - 30 годах из статьи Ярослава Антонюка - выписки: - "Після поразки української революції розпочався новий етап національно-визвольних змагань в умовах окупації. По всій Волині почали стихійно виникати підпільні повстанські організації різної ідеологічної спрямованості які розвивалися на платформі державності, соборності та незалежності української нації. Найбільш активними були : Українська Революційно-Повстанська Організація (УРПО), Українська Військова Організація (УВО), Спілка Визволення України (СВУ), Українська Червона Повстанська Армія (УЧПА), Братство Українських Державників (БУД), Український Національний Козачий Рух (УНКОР), Всеукраїнський Повстанський Центр (ВПЦ), Комуністична Партія Західної України (КПЗУ), Організація Українських Націоналістів (ОУН) та багато інших. Саме ці політичні організації повели активну пропагандистську і диверсійно-підривну діяльність надіючись за сприяння міжнародних обставин відродити українську державність. Таким чином влітку 1922 року на Волині організаційно було завершено оформлення об’єднаного національно-визвольного руху, який мав три ідеологічні вектори спрямуванння, а саме : комуністичний, що передбачав побудову української держави в складі УРСР ; ліберальний – побудова української держави під протекторатом Польщі (Варшавські домовленості) і націоналістичний – побудова української незалежної держави. Всі політичні українські угрупування мали свої збройні формування в яких діяли відділи, які відповідали за розвідку, контррозвідку та спецоперації." - "Протягом 1921-1923 рр. на теренах Волині активно діяли великі партизанські загони під командуванням : Радюка, Шергіна, Степенка та інші. Лише за останні три місяці 1923 р. на теренах Волинського воєводства було зареєстровано 78 диверсійно-терористичних актів. А в 1924 р. вже було 257 збройних антипольських виступів, з яких 77 пов’язаних з вбивствами і 245 з підпалами. Лише в лютому 1925 р. до суду було притягнуто 101 учасник українських військових формувань різного політичного напрямку.(3) Таким чином діяльність українського національно-визвольного руху, який опирався на антипольське підгрунття та широкі верстви місцевого населення набирав все більшого і більшого масштабу. Волинський воєвода так охарактеризував тогочасну ситуацію : „ Ми мусимо визнати, що місцеве населення ненавидить нас. Коли не вживемо рішучих заходів, то зустрінемося з дуже неприємними наслідками”. Проте поступок місцевому українському населенню зі сторони польської адміністрації зроблено не було, а тому і нападі лунали постріли, горіли панські маєтки та державні будівлі. З’явилося чимало агітаторів, які вели розмови про близький кінець Другої Речі Посполитої і радили селянам не поспішати сплачувати податки. Скрізь говорили, що незабаром має вибухнути загальне селянське повстання, що в таємних місцях вже заготовлені гармати, кулемети, гвинтівки, револьвери та цілі мішки патронів куплених у Варшаві. Дуже погіршив соціально-політичну ситуацію і такий чинник як неврожай, що привело до великого недобору врожаю зернових." - "В грудні 1924 р. на повітовій конференції, що проходила в м.Ковелі уповноважений ЦК КПЗУ П.Кравченко, псевдо „Форналь” та секретар Володимир-Волинського повітового комітету КПЗУ В.Крайц, псевдо „Барвінченко”, створили свій крайовий комітет з метою підняти повстання і відірвати Волинь від Польщі. Вже через півтора місяці Віктор Крайц доповідав, що лише в одному Володимир-Волинському повіті організована бригада в кількості п’ять тисяч чоловік які : „ категорично жадають повстання". Польські націонал-комуністи, які були при керівництві КПЗУ, не були зацікавлені тваким розвитком подій. В їх плани не входило відірвати Західну Україну від Польщі, а тому вони всіляко почали перешкоджати організації повстанських груп, що привело до повної розконспірації збройного підпілля. Польській поліції вдалося дістати документи про організацію збройного повстання на Волині, а ряд керівників повіткому КПЗУ добровільно пішли на співпрацю з польською поліцією. Сепаратистське повстання мало дуже трагічні наслідки для всього комуністичного революційно-визвольного руху. 1 квітня 1925 р. пройшли масові арешти в результаті яких було арештовано весь керівний склад Ковельського окружкому КПЗУ та розгромлені всі партизанські групи і більшість розвідувально-диверсійних відділів. Тюрми Володимир-Волинська, Ковеля, Луцька і Горохова були переповнені. По цій справі проходило близько півтори тисячі волинських патріотів різного ідеологічного спрямування. Судовий процес тривав 58 днів. Дев’ять чоловік було засуджено на довічне ув’язнення. Цей період характерний і тим, що започаткував розмежування спільної революційної діяльності комуністичного та націоналістичного рухів." Любопытно, что на начальном этапе организации подполья на Волыни, коммунисты и националисты действуют в своеобразном союзе, о чем свидетельствуют документы польской полиции... __________________ "Чем больше сомнений, тем смелее вперед по дороге долга" М.Г. Дроздовский |
| |
| cказали "Спасибо" AlexanderN79 |
| 19.04.2011, 12:36 | |
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. |
| |
| 19.04.2011, 12:37 | |
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. |
| |
| 19.04.2011, 13:40 | |
| Feldwebel Регистрация: 31.10.2010 Адрес: Там де Днiпро Широкий де Карпатськi та Кавказькi гори Сообщений: 324 | Re: Повстанський рух в Українi 1919-1920-тi р.р. kirov у другiй частинi є згадка про Кирила Дацько його спiльне перебування з Городянином в Новому Ульмi в таборi. |
| |
| Опции темы | |
| |
|
|
 Похожие темы | ||||
| Тема | Автор | Раздел | Ответов | Последнее сообщение |
| Продам БЛЕФы - 1919 и 1920 г | BLEF | ММГ. Пистолеты и револьверы | 11 | 18.02.2011 10:35 |
| Дружина Святого Креста 1919-1920 | Russian Patriot | Белое дело | 6 | 29.06.2010 16:27 |
| каталог по прягам 1919-1945гг. | restler09 | Книги и диски | 11 | 02.05.2010 08:19 |
| Украина. Две купюры по 10 грн 1918 и 1919 г.г. | oleg_law_dnepr | Нумизматика | 3 | 02.03.2010 20:21 |
| 9-11 травня 2009р. Повстанський табір | Thorwald | Вторая Мировая война | 20 | 20.05.2009 11:19 |
Текущее время: 13:56. Часовой пояс GMT +3.
<a target="_blank" href="http://mycounter.com.ua/"><img src="http://get.mycounter.com.ua/counter.php?id=3135" title="MyCounter - Ваш счётчик" alt="MyCounter - Ваш счётчик" width="88" height="31" border="0" /></a> Powered by vBulletin® Version 3.8.4
Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot
vB.Sponsors
Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot
vB.Sponsors
Advertisement System V2.5 By Branden
Комментариев нет:
Отправить комментарий